Українська Українська Русский Русский

Людина, його трудовий шлях і пенсійна справа унікальні...

Пенсійний центр
- юридична допомога з пенсійних питань -

+38 066 368-65-59
+38 098 040-19-93

Пенсія «закордонним» українцям: міф чи реальність?

Для багатьох мешканців нашої країни пенсійне питання є дуже важливим і заплутаним. Це пов’язано зі складністю процедури, роздутим бюрократичним апаратом і безвідповідальністю з боку співробітників державних структур. Що вже говорити про тих, хто переїхав на постійне місце проживання до іншої країни?

Попри те, що питання призначення пенсійних виплат громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до іншої країни, неодноразово порушувалося, вирішувалося на рівні Конституційного Суду України (рішення КСУ № 25-рп/2009) і, здавалося б, що всі крапки над «і» в цьому питанні вже давно поставлені, однак не все так просто й легко. Як свідчить практика, громадянам України, які проживають в іншій країні, й досі необхідно відстоювати своє конституційне право в судовому порядку, нерідко доходячи до Верховного Суду, що, в свою чергу, відстрочує отримання пенсійних виплат на роки.

Для того щоб нагадати, що робити у випадку відмови в призначенні пенсії через відсутність зареєстрованого місця проживання на території України, слід ознайомитися з постановою Верховного Суду від 15.07.2020 р. у справі № 484/4004/17.

Виходячи з обставин справи, зазначається, що позивач переїхав на ПМЖ до Ізраїлю ще в 1997 році, проте, досягнувши пенсійного віку, в 2017 році через свого представника звернувся із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком. Однак, як часто це відбувається в нашій країні, ПФУ прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю реєстрації місця проживання на території України, а також відсутністю будь-яких пенсійних договорів між Україною та Ізраїлем.

Позивач, не прийнявши такої відмови, вирішив оскаржувати своє право в судовому порядку. Однак суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік ПФУ і відмовили в задоволенні позову. Під час винесення рішення суд керувався тим, що відповідач діяв у межах повноважень, які визначені чинним законодавством. Крім того, суд звернув увагу на те, що позивачем не було надано будь-яких документів про реєстрацію на території України. Також суд порахував факт відсутності будь-яких пенсійних договорів між Україною та Ізраїлем на користь ПФУ, тому визнав його дії повністю законними та правомірними.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач за допомогою свого представника подав касаційну скаргу, аргументувавши її посиланнями на Конституцію України, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місце проживання», а також на величезну кількість практики з цього питання, в тому числі на постанови Верховного Суду.

Верховний Суд, переглянувши попередні судові рішення, в межах доводів і вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розглядаючи цю скаргу, Верховний Суд згадав, що статтею 46 Конституції України гарантовано право на пенсію, тобто таке право є конституційним правом громадянина України. Також ВС послався на свободу пересування, трактуючи його так, що кожен, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що позивач, проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, має ті ж права, що й інші громадяни, в тому числі і на пенсію.

Таке рішення суду було підкріплене рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009, також аналогічну правову позицію було викладено в постанові ВС у справі № 414/2109/16-а.

Таким чином, Верховний Суд учергове вирішив спір про призначення пенсії громадянам України, які проживають в іншій країні й не мають місця реєстрації на території України.


Задати питання

Відгуки наших клієнтів