Пенсія працівникам зайнятим виробництвом рейкових кріплень, вирубуванням і зачищенням гарячого металу, виробництвом каліброваного металу та штампуванням на ротаційних машинах

Прокатне, колесопрокатне, бандажопрокатне, вилопрокатне, бляхокатальне, лудильне, оцинкувальне й освинцювальне виробництва, виробництво рейкових кріплень, вирубування та зачищення гарячого металу, термічне оброблення, виробництво каліброваного металу: ковалі-штампувальники на ротаційних машинах

За умов сучасного світу складно уявити своє життя без телефону, автомобіля й інших досягнень науково-технічного прогресу. Однак не всі замислювалися над тим, якою важкою працею добуваються природні ресурси, необхідні для виробництва, оскільки наразі виконання складних і шкідливих для життя здоров’я робіт не автоматизовані та потребують саме людської праці.

У свою чергу це означає, що є люди, які постійно ризикують своїм життям і здоров’ям для виконання тих чи інших суспільно-корисних потреб. Можливо, у майбутньому усю шкідливу та важку роботу виконуватимуть роботи чи машини, однак станом на сьогодні мільйони людей змушені виконувати ці роботи.

У зв’язку з цим наша держава взяла на себе обов’язок соціального захисту таких категорій працівників. Одним із найважливіших способів і видів такого соціального захисту є особливі умови виходу на пенсію. Особливості цих умов полягають у зменшенні віку, з якого особа має право вийти на пенсію, а також у зниженні страхового стажу, необхідного для отримання можливості виходу на пенсію.

Відповідно до чинного законодавства створені так звані Списки, які містять перелік професій і посад, які мають право на скорочений вік для виходу на пенсію.

У системі нашого законодавства існують Список № 1 і Список № 2. До Списку № 1 входять особи, зайняті виробництвом рейкових кріплень, вирубуванням і зачищенням гарячого металу, виробництвом каліброваного металу та штампуванням на ротаційних машинах.

Для того щоб особа мала змогу вийти на пенсію за Списком № 1, мають бути виконані певні умови, а саме:

1. особа має досягти 50-річного віку;

2. у людини має бути наявний 25-річний страховий стаж, із якого не менше 10 років на зазначеній роботі – для чоловіків, і 20-річний страховий стаж, із якого не менше 7 років 6 місяців на зазначеній роботі – для жінок.

Не менш важливим аспектом є не лише законодавче закріплення можливості соціального захисту, але й практичне його застосування. Як свідчить практика, після звернення особи до органів ПФУ із заявою про призначення «спискової» пенсії, пенсійний фонд із «задоволенням» відмовляє у її призначенні, посилаючись на відсутність атестації робочого місця працівника, зокрема на п. 3.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383. Відповідно до вищезазначеного Порядку під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовують списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховують увесь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов роботи до 21.08.1992 р. і за результатами проведення атестації робочих місць після 21.08.1992 р.

Не варто засмучуватись завчасно, оскільки можливість здобути своє законне право на пільгову пенсію все-таки є, однак виключно у судовому порядку.

Зразковим у цій категорії справ є рішення Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. Суть справи полягала в тому, що особі відмовили у призначенні пенсії за Списком № 1 у зв’язку з тим, що на підприємстві, де вона працювала, не було проведено атестацію робочого місця, що дало пенсійному фонду можливість стверджувати, що шкідливість праці не підтверджено.

Варто зазначити, що у цій справі ВС відійшов від висновків Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 і визнав, що за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць відповідальність покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.