Підготовка сумішей і ремонт металургійних печей: сталевари електропечей

Обираючи собі професію на майбутнє, ми замало замислюємося над ризиками, які приховує в собі та чи інша професія, особливо якщо такі ризики не очевидні. Одним із таких неочевидних ризиків для життя та здоров’я є робота на шахті, за складних умов, які доволі негативно позначаються на здоров’ї людини. Окрім того, не варто забувати і про ризики обвалу шахти й інші особливості, пов’язані з цією професією. Окрім шахтарської роботи, не меншим ризикам піддані особи, роботу яких пов’язано з обробленням металів та інших рудних і нерудних копалин.

У зв’язку з цим наша держава взяла на себе обов’язок соціального захисту таких категорій працівників. Одним із найважливіших способів і видів такого соціального захисту є особливі умови виходу на пенсію. Особливості цих умов полягають у зменшенні віку, з якого особа має право вийти на пенсію, а також зниженні страхового стажу, необхідного для отримання можливості виходу на пенсію.

Відповідно до чинного законодавства створено так звані Списки, які містять перелік професій і посад, що мають право на скорочений вік для виходу на пенсію.

У системі нашого законодавства існують Список № 1 і Список № 2.

До Списку № 1 входять особи, що здійснюють підготовку сумішей і ремонт металургійних печей, а також сталевари електропечей.

Для того щоб особа мала змогу вийти на пенсію за Списком № 1, мають бути виконані певні умови, а саме:

1. особа має досягти 50-річного віку;

2. у людини має бути наявний 25-річний страховий стаж, із якого не менше 10 років на зазначеній роботі – для чоловіків, і 20-річний страховий стаж, із якого не менше 7 років 6 місяців на зазначеній роботі – для жінок.

Не менш важливим аспектом є не лише законодавче закріплення можливості соціального захисту, але й практичне його застосування. Як свідчить практика, після звернення особи до органів ПФУ із заявою про призначення «спискової» пенсії, пенсійний фонд із «задоволенням» відмовляє у її призначенні, посилаючись на відсутність атестації робочого місця працівника, зокрема, на п. 3.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383. Відповідно до вищезазначеного Порядку у разі визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовують списки, які діють на період роботи особи. До пільгового стажу зараховують весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Однак не варто засмучуватись, оскільки можливість отримати своє законне право все ж таки є, щоправда, виключно у судовому порядку.

Зразковим у цій категорії справ є рішення Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Суть справи полягала в тому, що особі відмовили у призначенні пенсії за Списком № 1 у зв’язку з тим, що на підприємстві, де вона працювала, не було проведено атестацію робочого місця, що дало Пенсійному фонду України можливість стверджувати, що шкідливість праці не підтверджено.

Варто зазначити, що у цій справі ВС відійшов від висновків Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, і визнав, що за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць відповідальність покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.