Справа Соколової

Кожна особа має право після досягнення пенсійного віку вийти у заслужену відпустку й отримувати пенсію. Хтось виходить на пенсію на загальних підставах, тобто у 60 років, а хтось раніше – якщо працював на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці. Єдине лише одне – право на пенсію є конституційним правом кожної особи.

Обрахунок пенсії у будь-якому разі здійснюється за допомогою формули, яка передбачена на законодавчому рівні. Зазвичай формула є однаковою для всіх видів пенсії, проте іноді можуть бути певні особливості. Наприклад, розмір пенсії по інвалідності визначається у відсотковому значенні від розміру пенсії, обрахованого як пенсія за віком.

У формулі розрахунку пенсії беруть участь дві складові – коефіцієнт стажу та заробітної плати. Коефіцієнт стажу залежить від кількості страхового стажу особи, а коефіцієнт заробітної плати – від розміру отриманої заробітної плати за період трудової діяльності.

З огляду на вищенаведене, слід поглянути на стаж і як він розраховується. За загальним правилом стаж обчислюється у кратності 1. Проте зайнятість на певних роботах дає можливість зарахувати період роботи у подвійному розмірі.

До таких робіт, зокрема, належать роботи у лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.

Водночас у деяких ситуаціях органи пенсійного фонду України не зараховують періоди перебування особи на вищенаведених роботах у подвійному розмірі. Причини в кожному випадку є різними. Ними можуть бути: ненадання уточнювальних довідок, непідтвердження віднесення відповідних установ до лікувальних або навчальних закладів тощо.

Саме така ситуація виникла у пані Соколової, яка звернулася до нашої компанії за допомогою. Її проблема полягала в тому, що пенсійний орган відмовив у перерахунку пенсії у зв’язку із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі. Обґрунтуванням відмови стало те, що лікувально-виробничі трудові майстерні не належать до лікувальних закладів.

Проаналізувавши відмову пенсійного фонду, ми зробили висновок, що вона є незаконною. Таким чином було складено позовну заяву, вимоги якої були обґрунтовані таким чином. Законодавство про психіатричну допомогу не встановлює вичерпного переліку установ, які належать до закладів з надання психіатричної допомоги. Визначним фактором для віднесення до таких закладів є факт здійснення діяльності, що пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

Натомість аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у відповідному розмірі, є саме робота, що полягає в наданні психіатричної допомоги, а не робота у певному закладі охорони здоров’я.

Робота пані Соколової полягала у лікуванні та проведенні психологічної реабілітації осіб, які страждають на психічні розлади. Зокрема, вона лікувала хворих методами трудової терапії та проводила інспектування психічно хворих осіб стосовно законодавства про працю й інших питань. Тому робота пані Соколової в лікувально-виробничих (трудових) майстернях фактично є психіатричною допомогою, оскільки зміст виконуваної роботи належить до медичної та психологічної реабілітації осіб, які страждають на психічні розлади.

Розглянувши справу, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що лікувально-виробничі (трудові) майстерні не належать до психіатричних закладів охорони здоров’я, оскільки вони за своїми функціями є підприємствами трудового характеру, які створюють для допомоги психічно хворим освоїти нові професії та подальшого сприяння у працевлаштуванні.

Не погоджуючись із таким рішенням, ми подали апеляційну скаргу. За результатами перегляду судового рішення суд апеляційної інстанції встановив, що висновки суду першої інстанції не відповідають установленим обставинам у справі.

Суд погодився, що визначальним критерієм для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі, є саме робота у спеціалізованому закладі охорони здоров’я, а також іншому закладі й установі будь-якої форми власності, діяльність якого пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

При цьому суд відзначив: аналіз нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що діяльність лікувально-виробничих (трудових) майстерень пов’язана з наданням психіатричної допомоги, а саме здійсненням лікування хворих методом трудової терапії. Крім того, той факт, що лікувально-виробничі (трудові) майстерні є окремою юридичною особою, не спростовують обставин, що діяльність цих установ пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

Таким чином вищенаведені висновки стали підґрунтям для прийняття нового рішення судом, який скасував рішення пенсійного органу й зобов’язав останній здійснити перерахунок пенсії Соколовій із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після прийняття апеляційним судом рішення наша компанія змогла домогтися швидкого його виконання, у результаті чого Соколовій була перерахована пенсія з моменту її звернення до пенсійного органу, завдяки чому розмір пенсії суттєво підвищився.