Пенсійне забезпечення для осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи: Як відстояти свої права в суді

Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зважаючи на їхню нелегку долю, мають право на соціальний захист, у тому числі на пільгове пенсійне забезпечення. Втім замість гарантованої допомоги вони часто стикаються з необґрунтованими відмовами, що змушує їх шукати справедливості в судовому порядку.

Так, пані Білоног і пані Пасько є особами, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Вони вирішили звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, згідно з частиною 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі – Закон № 796).

Однак їм було відмовлено у призначенні пенсії зі схожих причин. Так, пані Білоног відмовили, сказавши, що вона проживала в зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 4 місяці 9 днів, у той час як відповідно до Закону № 796, необхідно не менш ніж 4 роки.  

Пані Пасько також не зарахували періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю через недоліки довідок, наданих на підтвердження проживання.

Відмови органів ПФУ були протиправними, зважаючи на наступне.

Особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали/постійно проживають або постійно працювали/постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в цій зоні не менш ніж 4 роки, мають право на зменшення пенсійного віку.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796, документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Тож, отримавши такі посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю, заявниці підтвердили своє проживання на території постійного радіоекологічного контролю не менш ніж 4 роки станом на 1 січня 1993 року.

Відповідно, посвідчення надає їм можливість безперешкодно користуватися правом на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, посилання органів ПФУ на недоліки/відсутність інших первинних документів, які вказували б на проживання заявників на території посиленого радіоекологічного контролю, є незаконним.

Тож, зважаючи на безпідставність відмов, ми звернулися до суду.

За наслідками розгляду справ майже всі позовні вимоги було задоволено, а саме: 

1) рішення органів ПФУ були визнані протиправними та скасовані; 

2) суди зобов’язали органи ПФУ призначити заявницям пенсії зі зменшенням пенсійного віку.