Пенсійні спори в Україні: як Верховний Суд захищає право на стаж і пільгову пенсію

Пенсійні спори в Україні часто виникають через неврахування певних періодів страхового стажу, особливо коли йдеться про пільгову пенсію для учасників бойових дій чи колишніх співробітників правоохоронних органів. Одним з яскравих прикладів такого пенсійного спору є адміністративна справа № 400/2492/24, розглянута Верховним Судом України. Ця справа стосується призначення пенсії колишньому співробітнику органів податкової міліції, який також має статус учасника бойових дій. Розглянемо деталі цього випадку, акцентуючи на ключових аспектах: страховому стажі, несплаті внесків роботодавцями, ролі Пенсійного фонду та позиції Верховного Суду.

Факти справи та позовні вимоги

Позивач звернувся до суду з позовом проти Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Миколаївській та Івано-Франківській областях. Він вимагав визнати протиправними дії ПФУ щодо незарахування певних періодів роботи та служби до його страхового стажу, а також зобов’язати фонд призначити йому пільгову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV).

Зокрема, позивач просив зарахувати:

• Період служби в Збройних Силах СРСР (1986–1992 рр.), з урахуванням пільгового обчислення.
• Службу в органах внутрішніх справ і податкової міліції (2000–2001 рр.).
• Роботу директором у приватних компаніях: ТОВ «Юридична фірма “Претор”» (2002–2006 рр.), ТОВ «Руден» (2007–2014 рр.) і ТОВ «Лендар» (2015–2018 рр.).

На момент подання заяви до ПФУ (7 березня 2024 р.) вік позивача становив 54 роки, а розрахований страховий стаж – лише 12 років 2 місяці, тоді як для пільгової пенсії потрібні вік 55 років і 25 років стажу. ПФУ відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність даних про сплату страхових внесків за спірні періоди в реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) і неповне документальне підтвердження.

Позивач аргументував, що несплата внесків відбулася не з його вини, а через дії роботодавців (страхувальників). Він наголошував, що відповідальність за внесення платежів лежить на роботодавцях, а не на працівникові, і посилався на конституційні засади соціального захисту. Аналогічна позиція відображена в попередніх постановах Верховного Суду, наприклад, від 24 травня 2018 р. у справі № 490/12392/16-а.

Рішення судів нижчих інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд 3 червня 2024 р. частково задовольнив позов: визнав протиправною відмову ПФУ, зобов’язав зарахувати періоди роботи в податковій міліції та приватних компаніях (крім деяких частин через несплату внесків) і повторно розглянути заяву. Суд керувався тим, що факт роботи підтверджений трудовою книжкою та іншими документами, а несплата внесків не повинна позбавляти працівника стажу.

Однак П’ятий апеляційний адміністративний суд 9 вересня 2024 р. скасував це рішення й повністю відмовив у позові. Апеляція мотивувала, що як директор компаній позивач сам був відповідальним за сплату внесків, а недоліки в трудовій книжці (виправлення, відсутність підписів) роблять докази неналежними. Крім того, суд зазначив відсутність необхідного віку на момент звернення.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 8 жовтня 2025 р. (справа № 400/2492/24, адміністративне провадження № К/990/34825/24) розглянув касаційну скаргу позивача. Колегія суддів у складі С. М. Чиркіна, В. М. Кравчука та Я. О. Берназюка дійшла висновку, що рішення нижчих судів не є законними та обґрунтованими через неповне з’ясування обставин.

Верховний Суд наголосив на ключових нормах:

• Страховий стаж зараховується за періоди, коли особа підлягала обов’язковому страхуванню та сплачувалися внески (стаття 24 Закону № 1058-IV). Однак відповідальність за несплату лежить на страхувальникові (роботодавцеві), а не на працівникові (статті 20, 106 Закону № 1058-IV).
• Позбавлення стажу через дії роботодавця суперечить конституційним принципам соціального захисту (стаття 46 Конституції України).
• Факт роботи підтверджується трудовою книжкою, наказами тощо, і відсутність внесків у реєстрі не є самостійною підставою для відмови.
• Посада директора не робить особу страхувальником автоматично; потрібно з’ясувати, був позивач власником чи найманим працівником.

Суд критикував апеляцію за ігнорування принципу офіційного з’ясування обставин (статті 9, 90 КАС України): нижчі суди не перевірили, хто саме був платником внесків, причини відсутності даних та заходи ПФУ щодо стягнення боргів. Недоліки в трудовій книжці не можуть бути вирішальними для відмови.

Оскільки касаційна інстанція не може встановлювати нові факти (стаття 341 КАС України), Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції (пункт 2 частини 1 статті 349 КАС України). Це дозволяє глибше дослідити докази та забезпечити справедливе призначення пенсії.

Висновки та значення для соціального захисту

Ця справа підкреслює проблеми в системі пенсійного забезпечення: багато громадян стикаються з незарахуванням стажу через несплату внесків роботодавцями, особливо в приватному секторі. Верховний Суд підтверджує, що держава повинна захищати права застрахованих осіб, не перекладаючи на них провину страхувальників. Для колишніх співробітників податкової міліції та учасників бойових дій це означає можливість отримати пільгову пенсію за наявності підтверджених періодів служби.

Пенсійний фонд зобов’язаний активніше взаємодіяти зі страхувальниками та використовувати інструменти стягнення боргів. Подібні спори стимулюють удосконалення законодавства, аби уникнути дискримінації через бюрократичні бар’єри.

Підсумовуючи: адміністративна справа № 400/2492/24 демонструє, як судовий захист допомагає відновити права на соціальний захист. Радимо громадянам збирати всі документи (трудові книжки, довідки про зарплату) та звертатися до суду в разі відмови ПФУ. Це не лише індивідуальний успіх, а й внесок у справедливу пенсійну систему України.