Як правильно зарахувати стаж роботи в РФ для пенсії в Україні: досвід судового розгляду

Після виходу України з низки міжнародних угод у сфері пенсійного забезпечення, укладених у межах Співдружності Незалежних Держав, дедалі частіше виникають спори, пов’язані з незарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності громадян на території російської федерації. Органи Пенсійного фонду України, посилаючись на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відмовляють у врахуванні такого стажу після 31 грудня 1991 року. Водночас багато осіб здійснювали трудову діяльність у рф у період чинності відповідних міжнародних договорів, що гарантували взаємне визнання трудового стажу. Це породжує колізію між принципом правової визначеності та новими політико-правовими реаліями, яка потребує належного правового врегулювання та судового захисту порушених прав громадян.

Подібна ситуація сталася у пана Запорожця, який звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, але йому було відмовлено у звʼязку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу. Це сталося внаслідок незарахування періоду роботи в російській федерації, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв’язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Насправді такі підстави для неврахування роботи до стажу є неправомірними, внаслідок чого ми підготували та подали до суду позовну заяву з відповідним обґрунтуванням.

Під час роботи пана Запорожця в російській федерації у 1990-х роках діяли міжнародні угоди, що прямо передбачали зарахування трудового стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць. Зокрема, Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць СНД від 13 березня 1992 року, Угода між урядами України та російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян від 14 січня 1993 року, а також Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року. Ці документи мали пряму дію та забезпечували правову визначеність для працівників, які здійснювали трудову діяльність за межами своєї держави.

Отже, робота пана Запорожця в рф у період дії зазначених угод не може бути «анульована» заднім числом. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, а отже, припинення міжнародних договорів не може впливати на вже набуті права. Під час його трудової діяльності існували всі законні підстави для зарахування стажу, тому відмова Пенсійного фонду є не лише юридично необґрунтованою, але й порушує принцип довіри громадянина до держави.

Таким чином, з правової точки зору, періоди роботи українців на території російської федерації до моменту припинення чинності відповідних міжнародних договорів мають бути враховані до страхового стажу. Інакше держава фактично позбавляє людей законно набутого права на пенсію, що суперечить як Конституції України, так і міжнародним стандартам соціального захисту.

Суд першої інстанції позов задовольнив, а саме: скасував рішення про відмову в призначенні пенсії, зобовʼязав зарахувати до стажу період роботи в рф і повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Пенсійний фонд не погодився з рішенням і подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд знову підтримав наші аргументи й залишив рішення суду першої інстанції в силі. Невдовзі пенсійний орган виконав рішення суду, призначив пенсію та виплатив заборгованість за час судового розгляду.

З рішеннями судів можна ознайомитись за посиланнями:

перша інстанція – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127126881;

апеляційна інстанція – https://reyestr.court.gov.ua/Review/129974488.