Справа Назарькової: як суд змусив Пенсійний фонд призначити пенсію після двох відмов

Одна з найпоширеніших помилок – сприймати відмову ПФУ як остаточне рішення. Насправді:

• рішення Пенсійного фонду може і повинно бути оскаржене, якщо воно ґрунтується на формальних або сумнівних підставах;
• суди системно стають на бік громадян, якщо порушується право на соціальний захист.

У цій справі ПФУ двічі відмовляв у пенсії, але обидва рішення були визнані судами протиправними.

У 2024–2025 роках у Дніпропетровській області розгорнулася судова справа щодо права громадянки на призначення пенсії за віком. Спір між Назарьковою та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пройшов два повноцінні судові цикли, перш ніж було поставлено остаточну крапку Апеляційним судом.

У червні 2024 року заявниця, досягнувши пенсійного віку, звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням ПФУ їй було відмовлено, що мотивувалося відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, Пенсійний фонд не зарахував частину періодів трудової діяльності через формальні недоліки в оформленні трудової книжки та розбіжність у написанні імені.

Не погодившись із відмовою, позивачка вперше звернулася до суду – до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 160/21402/24).

У листопаді 2024 року суд визнав рішення Пенсійного фонду протиправним і скасував його, зобов’язавши відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Водночас суд не став одразу зобов’язувати ПФУ призначити пенсію, обмежившись процедурним зобов’язанням.

Це рішення було оскаржене обома сторонами, однак у березні 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив його без змін.

Попри чіткі вказівки суду, Пенсійний фонд, повторно розглянувши заяву, знову відмовив у призначенні пенсії, цього разу з новим обґрунтуванням – нібито відсутністю необхідного страхового стажу через незарахування окремих періодів роботи.

У відповідь позивачка була змушена вдруге звернутися до суду – цього разу зі справою № 160/12714/25. Вона вимагала:

• скасувати повторну відмову ПФУ;
• зарахувати спірні періоди роботи та отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу;
• зобов’язати Пенсійний фонд призначити пенсію за віком з липня 2024 року.

Рішення судів та остаточна позиція апеляції

24 червня 2025 року суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги, визнавши дії Пенсійного фонду протиправними. Суд наголосив, що:

• трудова книжка є основним доказом трудового стажу;
• формальні помилки або неточності в її заповненні не можуть позбавляти особу права на пенсію;
• відповідальність за ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а не на працівника.

Суд прямо зазначив: формальний підхід органу влади не може переважати над змістовним правом особи на пенсію. Якщо записи в трудовій книжці логічні, послідовні та не суперечать один одному – вони мають враховуватися.

Пенсійний фонд подав апеляційну скаргу, однак 10 листопада 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Постанова набрала законної сили.

На виконання рішення суду в повторній судовій справі Пенсійним фондом було призначено пенсію заявниці від дня її народження (дня настання пенсійного віку). Тобто Пенсійний фонд зобов’язаний виплатити пенсію Назарьковій за весь час, поки тривав  судовий розгляд справи.

Практичні поради для інших пенсіонерів

1. Завжди вимагайте письмове рішення ПФУ – без нього суд неможливий.
2. Зберігайте трудову книжку – навіть зі старими або неточними записами.
3. Не бійтеся суду: адміністративні суди – це стандартний і ефективний шлях захисту.
4. Оскаржуйте повторні відмови, якщо ПФУ ігнорує висновки суду.
5. Пам’ятайте про строки: зазвичай це 6 місяців для звернення до суду з моменту отримання рішення.

Загальний підсумок

Ця справа демонструє просту, але важливу істину: право на пенсію в Україні реально захистити, навіть якщо для цього потрібно пройти два судові кола.

Суди дедалі частіше стають на бік людей, визнаючи, що соціальні права не можуть бути зведені нанівець через формалізм і бюрократичні перепони.