Зарахування страхового стажу: Верховний Суд про перевірку записів у трудовій книжці

Питання зарахування періодів роботи до страхового стажу залишається одним з найпоширеніших джерел пенсійних спорів. Навіть наявність записів у трудовій книжці не завжди гарантує, що відповідний стаж буде врахований при призначенні пенсії за віком. Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23 сформулював важливі орієнтири щодо оцінки достовірності записів і ролі інших доказів.

Насамперед суд підтвердив усталену позицію, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж для пенсії. Водночас її записи не мають абсолютної сили. Якщо у пенсійного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, він має право ініціювати перевірку та вимагати додаткових доказів. Йдеться не про формальні помилки, а про ситуації, коли записи суперечать об’єктивним даним, зокрема відомостям про життєвий цикл підприємства.

Ключовим у розглянутому пенсійному спорі стало те, що період роботи, зазначений у трудовій книжці, частково виходив за межі існування підприємства як юридичної особи. Дані ЄДРПОУ свідчили про ліквідацію роботодавця раніше, ніж дата звільнення працівника. Така розбіжність сама по собі не означає автоматичну відмову в зарахуванні стажу, але є сигналом для поглибленої перевірки достовірності записів.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на печатку підприємства. Відсутність коду ЄДРПОУ на печатці після 2004 року не може бути єдиною підставою для неврахування стажу. Проте в сукупності з іншими обставинами це може підтверджувати наявність неточностей у кадрових документах і потребувати додаткової перевірки таких відомостей, зокрема, щодо періоду роботи позивача на зазначеному підприємстві.

Суттєве значення має й персоніфікований облік. За періоди після впровадження цієї системи страховий стаж визначається насамперед за даними про сплату страхових внесків. Водночас Верховний Суд наголосив: працівник не несе відповідальності за дії або бездіяльність роботодавця щодо нарахування та сплати внесків. Сам факт їх несплати не може автоматично позбавляти особу права на зарахування стажу, якщо робота фактично виконувалась. У межах даного пенсійного спору Верховний Суд також зазначив, що виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків роботодавцем у відповідний період роботи на підприємстві, також можуть слугувати відомостями, що підтверджують/спростовують підозру про недостовірність зробленого у трудовій книжці запису.

Виходячи з аналізованого рішення, якщо виникають сумніви щодо записів у трудовій книжці, закон допускає використання інших доказів. Це можуть бути первинні бухгалтерські документи, накази, довідки з архівів, відомості про заробітну плату, а в разі ліквідації підприємства – навіть показання свідків. Такий підхід покликаний забезпечити баланс між принципом правової визначеності та правом особи на пенсію за віком.

Отже, постанова Верховного Суду демонструє зважений підхід – трудова книжка залишається ключовим доказом, але її записи підлягають оцінці в контексті всієї сукупності обставин. Для зарахування стажу важливі не лише формальні реквізити, а й реальність трудових відносин, відповідність даних ЄДРПОУ, інформація персоніфікованого обліку та наявність підтвердних документів. У пенсійних спорах це рішення підсилює позицію, що кожен випадок потребує індивідуального аналізу, а формальний підхід не повинен переважати над суттю права на соціальний захист.