Справа Бутко

Обставини справи: Чинне законодавство передбачає право громадянина вийти на пенсію до досягнення ним пенсійного віку. У народі таку пенсію називають пільговою. Головною умовою виходу на таку пенсію є характер роботи, на якій була зайнята людина. Наприклад, зайнятість особи на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, які визначаються Списком № 1 і Списком № 2, дає право вийти на пенсію раніше досягнення пенсійного віку та за наявності відповідної кількості загального та пільгового стажу.

У свою чергу, роботодавець, який надає місце роботи, що дає право на пільгову пенсію, зобов’язаний проводити його атестацію відповідно до законодавства. Але на практиці роботодавці часто не виконують такого зобов’язання, унаслідок чого органи пенсійного фонду не зараховують відповідні періоди роботи до пільгового стажу.

Саме така ситуація виникла у пана Бутка, який звернувся до нашої компанії за допомогою. Проблема полягала в тому, що пенсійний орган відмовив йому в призначенні пільгової пенсії згідно зі Списком № 2, оскільки через непроведення роботодавцем атестації робочого місця пенсійним фондом до пільгового стажу період роботи не було зараховано.

Підставою для позову було декілька фактів:

• По-перше, трудова книжка позивача належним чином оформлена і записи в ній підтверджують характер роботи позивача згідно зі Списком № 2, що означає право на включення відповідного запису про трудовий період роботи до пільгового стажу.
• По-друге, непроведення з вини роботодавця атестації робочого місця зі шкідливими і важкими умовами праці згідно зі Списком № 2 не може позбавляти особу права на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Такий висновок випливає із того, що на працівника, зайнятого на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Вся відповідальність покладається на роботодавця. Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 р. у справі № 520/15025/16-а.

Розглянувши справу, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги Бутка. Єдине, з чим не погодився суд, — це із зобов’язанням органу пенсійного фонду призначити пенсію. На думку суду, призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного фонду, а тому суд не має права приймати рішення замість останнього. Не погодившись із такими висновками суду, органами пенсійного фонду було подано апеляційну скаргу. В її обґрунтування було покладено те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти або не діяти, а якщо діяти, то вибирати варіанти рішення або дії, які прямо чи опосередковано закріплені в законі. У свою чергу, оскільки викладені факти свідчать про те, що пенсія Бутку повинна була призначена в будь-якому випадку і немає жодного іншого правомірного варіанта дій, як призначити пенсію, тому повноваження пенсійного фонду призначити пенсію в такому випадку не належать до дискреційних. Крім того, вимога призначити пенсію є ефективним способом захисту прав.

Результат:

• Суд апеляційної інстанції погодився з вимогами апеляційної скарги та задовольнив її, в результаті чого пенсійний фонд було зобов’язано призначити пільгову пенсію.
• Після прийняття судами рішень наша компанія змогла домогтися швидкого їх виконання, в результаті чого пану Бутку було призначено пенсію з моменту його звернення до пенсійного фонду, а також виплачено в повному обсязі заборгованість за пенсійними виплатами.