Важливе рішення ВСУ: пільгова пенсія не залежить від атестації, яку не провів роботодавець

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах з проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Такого рішення дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року, розглянувши в порядку письмового провадження справу № 520/15025/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними й зобов’язання вчинити певні дії.

Фактичні обставини. Суди попередніх інстанцій установили, що 14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси, правонаступником якого є Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому позивач у період з 11 січня 1984 по 10 березня 1994 року працював на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», що становить 14 років 01 місяць 27 днів. У наданій довідці зазначено, що посада, на якій працював позивач, передбачена Списком № 2.

Рішенням від 24 жовтня 2016 року № 4307 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зазначену відмову було мотивовано відсутністю у позивача достатнього пільгового стажу, оскільки його спеціальний стаж роботи за Списком № 2 становить 8 років 7 місяців за загального стажу роботи 26 років 8 місяців, що не дає права на призначення пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи позивача із 22 серпня 1992 по 10 березня 1998 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень», оскільки відсутня атестація робочого місця на зазначеній посаді.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. У листопаді 2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, в якому просила:

– визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (правонаступник – Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461;

– зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси віднести до пільгового стажу ОСОБА_1, який дає право на отримання пільгової пенсії за віком, період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень» з 11 січня 1984 по 10 березня 1998 року;

– зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із 14 липня 2016 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивача, який дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень» із 11 січня 1984 по 10 березня 1998 року, оскільки відсутня атестація робочого місця на зазначеній посаді.

Київський районний суд Одеси постановою від 9 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фону України в Київському районі міста Одеси про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати період роботи позивача із 11 січня 1984 по 10 березня 1998 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити з 24 жовтня 2016 року позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час призначення пенсії позивачу застосуванню підлягають списки, чинні з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року у період його роботи на посаді шліфувальником абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень», а тому цей період роботи має бути зарахований позивачеві до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Жодні причини, через які атестацію не було проведено, не є підставою для відмови в прийманні відповідного стажу позивачеві.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 липня 2017 року змінив постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року, вказавши в абзаці четвертому резолютивної частини постанови дату, з якої повинна бути призначена пенсія, – 14 липня 2016 року замість 24 жовтня 2016 року. В решті постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року біло залишено без змін.

Змінюючи частково постанову суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. При цьому суд апеляційної інстанції відзначив, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, не має жодних прав (повноважень, обов’язків), які могли б вплинути на своєчасність проведення такої атестації. Крім того, апеляційний суд вважає, що своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного прав на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. У березні 2018 року зазначену касаційну скаргу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду. Касаційний суд у складі Верховного Суду постановою від 25 жовтня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятих рішеннях Верховного Суду України.

Слід зауважити, що скаржник зазначив, що відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду та період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

При цьому в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 у справі № 21-519а14 зазначено, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання відповідно до Порядку № 442, та розроблених на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України. Відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відзначив, що у справі № 520/15025/a існує необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, висловленого в постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 про відсутність законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, із урахуванням відсутності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з висновками Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду обов’язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено насамперед на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов’язку в формі невиправданого або неякісного проведення атестації робочих місць призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неприпустимим у правовій державі. Крім того, саме на державу в особі відповідних органів виконавчої влади покладено обов’язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягати винних осіб до відповідальності.

Під час обґрунтування свого рішення Велика Палата Верховного Суду посилалася на положення Конституції України, які регламентують принцип соціальності як одну з головних і невід’ємних умов функціонування сучасної держави (ст. 1, 3, 46 Конституції України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак якщо у трудовій книжці не вказані відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання відповідно до Порядку № 442 і Методичних рекомендацій. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові та безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу за несприятливих умов. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Варто згадати, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який повинен сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу за несприятливих умов, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, що віднесена до Списку № 2, робоче місце за якою підлягає атестації відповідно до Порядку № 442, не має жодних прав (повноважень, обов’язків), які могли б вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Європейський суд з прав людини в пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення і застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов’язаний переконатися в тому, що те, як тлумачиться і застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які б передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав і обов’язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для людини.

Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах з проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно з якими, якщо чергову атестацію було проведено з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 термінів проведення атестації, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пільгової пенсії у зв’язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця. Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд правильно зазначив, що відповідно до статті 45 Закону № 1788-XII пенсія позивачу повинна бути призначена з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто з 14 липня 2016 року.

На підставі усього вищевикладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року у незміненій частині й постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року залишити без змін, оскільки їх прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в аргументації свого рішення посилалася на рішення Європейського суду з прав людини, що свідчить про орієнтацію української судової системи на загальновизнані норми міжнародного права щодо захисту прав людини. Також вона витлумачила положення Конституції і, що дуже важливо, визнала, що принцип соціальної держави, в якій людина займає центральну роль, перебуває вище за норми матеріального та процесуального права, які можуть обмежувати її соціальні права.

І, насамкінець, Велика Палата Верховного Суду постановила:

Касаційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року в незміненій частині й постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 залишити без змін.