Призначення пенсії за вислугу років поліцейським з урахуванням служби в зоні АТО

Під час несення служби поліцейські щосекунди ризикують своїм здоров’ям і життям заради забезпечення порядку, захисту громадян, попередження та припинення правопорушень. Саме через підвищений ризик для життя та здоров’я поліцейські мають додаткові гарантії, зокрема, на пенсійне забезпечення за вислугою років, незалежно від віку.

Окрім загального права вийти на пенсію за вислугою років питання пенсії поліцейському постійно регулюється й у нових НПА та ситуаціях. Не виключенням стала й ситуація з бойовими діями в зоні АТО. Приміром, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 установлене зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого поліцейський брав участь в антитерористичній операції. Зокрема, відповідно до вищезазначеної постанови місяць перебування в зоні АТО зараховується як три місяці проходження служби.

Така система є соціально орієнтованою та винагороджує особу за ризик своїм життям і здоров’ям заради безпеки та миру в державі. Однак, як засвідчила практика, під час її реалізації виникло безліч проблемних моментів. Серед таких проблем постало питання, що робити поліцейському, який перебував в зоні АТО, і з урахуванням пільг постанови КМУ № 393 йому вистачає стажу для виходу на пенсію за вислугою років, однак це у свою чергу суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого для виходу на пенсію за вислугою років особі необхідно мати певну кількість саме календарних років?

Для відповіді на це питання слід звернути свою увагу на позицію Верховного суду з цього питання, що визначена у постанові ВС від 3 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

Обставини справи полягали в тому, що поліцейський вирушив до зони АТО і здійснював військову службу там. Після закінчення служби в АТО він вирішив вийти на пенсію за вислугою років із урахуванням пільгових умов періоду участі в антитерористичній операції, однак йому було відмовлено на тій підставі, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вимагає саме календарні роки служби, а не перерахунок пільгових.

Таку відмову поліцейський вважав незаконною, а тому вирішив оскаржити її в судовому порядку. Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції було винесено рішення на користь позивача, однак апеляційний розгляд скасував рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вирішальним у справі було рішення Верховного суду, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені. Така позиція ВС була сформована з таким аргументуванням.

Дослідивши питання, ВС з’ясував, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» установлені вимоги у вигляді певної кількості саме календарних років служби, однак відповідно до постанови КМУ № 393, 1 місяць у зоні АТО прирівнюється до 3 місяців несення служби.

Суд зазначив, що навіть відсутність календарної вислуги років не має стати перешкодою для призначення пенсії, оскільки у позивача наявний відповідний пільговий стаж, що був зарахований відповідно до постанови КМУ № 393.

Таке твердження підкріплюється тим, що постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого — конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, які виникають стосовно призначення пенсії за вислугу років, зокрема, й на пільгових умовах.

Таким чином, постанова КМУ № 393 має безпосереднє значення для призначення пенсії за вислугою років.