Як машиністам вагонів-вагів вийти на пенсію за Списком № 1: стаж, документи, рішення суду
Чорна металургія, доменне виробництво: машиністи вагонів-вагів, зайняті у тунелях і підбункерних приміщеннях
Кожна професія складна по-своєму, але існують такі професії, складність яких змушує законодавця виокремлювати їх у відповідні списки: Список № 1 і Список № 2. Професії, які закріплені в Списку № 1, вирізняються своєю виключною складністю. Саме такою за своєю природою є професія машиністів вагонів-вагів, зайнятих у тунелях і підбункерних приміщеннях.
Положення чинного законодавства свідчать про те, що особа, яка працює на професії з цього списку, має право вийти на пенсію у 50 років, маючи 25-річний страховий стаж, із нього не менше 10 років на зазначеній вище професії і 20 років – для жінок, із них не менше 7 років 6 місяців пільгових робіт.
Процедура призначення пенсії є нескладною, але, простежуючи практику Пенсійного фонду України, можемо із упевненістю стверджувати, що домогтися призначення пенсії «списочникам» доволі складно.
Вищезазначений орган через відсутність у нього зайвих коштів намагається відмовляти усім через найдрібніші причини. Відомо, що головний документ, який береться до уваги під час призначення пенсії, – це трудова книжка. Якщо пенсійний фонд знаходить якесь виправлення або помарку в записах – це однозначно підстава для того, щоб не зарахувати стаж і взагалі відмовити. Відсутність уточнювальної довідки також є перепоною для призначення пенсії, але нагадуємо, що уточнювальна довідка потрібна лише в тому випадку, якщо неможливо встановити професію, яка відповідає Списку № 1 або Списку № 2.
Також Пенсійний фонд України часто відмовляє через те, що не було проведено атестації робочого місця, наслідком чого є неможливість підтвердження шкідливості праці. У такому випадку слід боротися в судовому порядку за своє конституційне право, оскільки перспективою такої боротьби є прийняття рішення судом на користь майбутнього пенсіонера.
Чудовим прикладом судової практики є рішення Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. Суть цієї справи полягала в тому, що не було проведено атестації робочих місць, тому відмовлено в призначенні пенсії, оскільки шкідливість праці не було підтверджено. Позиція суду є зразковою, оскільки судді відійшли від позиції Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та прийняли нове рішення, відповідно до якого відповідальність за атестацію робочих місць покладається на роботодавця, а не на працівника, тому непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць не може бути перешкодою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
