Що вирішив ЄСПЛ щодо пенсій мешканцям окупованих територій?

Питання пенсійного та соціального забезпечення осіб, які мешкають на тимчасово окупованій території, не втрачає своєї актуальності. У зв’язку з призупиненням подібних виплат таким особам відбуваються судові розгляди на всіх рівнях, у тому числі й на міжнародному.

Зокрема, 19 листопада 2020 року Європейським судом з прав людини було розглянуто скаргу громадян України, які по сьогоднішній день проживають в окупованому Луганську.

Підґрунтям спору опинилася постанова Кабінету Міністрів України № 595, якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Цим порядком було припинено виплати на непідконтрольних уряду територіях і надано можливість отримання громадянами пенсійних і соціальних виплат у разі переміщення.

У зв’язку із зазначеним декілька людей подало позови до суду для оскарження порядку. Суди визнали окремі статті Тимчасового порядку неправомірними та недійсними від дня прийняття рішення судом першої інстанції, яке апеляційний суд визнав правомірним.

На думку позивачів, скасування цієї спірної норми автоматично зобов’язувало державу відновити всі призупинені виплати. У свою чергу, уряд України лише скасував зазначені в рішенні суду статті порядку.

Усі національні суди не погодилися з доводами позивачів, що і виявилося підставою для звернення до ЄСПЛ.

Заявники просили ЄСПЛ визнати порушення українськими судами прав на мирне володіння майном, на справедливий суд і на ефективний спосіб правового захисту.

ЄСПЛ, проаналізувавши аргументи обох сторін, ухвалив, що урядом було виконане судове рішення, оскільки суди задовольнили лише вимоги про визнання неправомірними статей постанови уряду, в той час як у вимозі про відновлення виплат було відмовлено.

ЄСПЛ зазначив, що заявники не реалізували всі національні засоби правового захисту. Суд вказав: «Беручи до уваги вищевикладене, можна зробити висновок, що рішення Окружного адміністративного суду Києва від 11 лютого 2015 року в його нинішній редакції не підлягає виконанню в тій формі, в якій заявники заявляють. Зокрема, із вищенаведеного рішення не випливає, що заявникам повинна була виплачена будь-яка грошова компенсація. Якби їхні скарги на порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції можна було б витлумачити як скарги на невиплату пенсій та інших виплат із соціального забезпечення, заявники мали б подати окремі позови щодо цього, як було рекомендовано національною владою. Суд зазначає у зв’язку з цим, що із формулювання розглянутої заяви незрозуміло, як Кабінет Міністрів передбачив можливу виплату цих сум. Зокрема, як зазначалося вище, такі виплати могли бути визначені подальшими судовими рішеннями у випадках, порушених після визнання недійсною статті 2 Тимчасової постанови».

Таким чином, не можна стверджувати, що ЄСПЛ визнав відсутність права мешканців окупованих територій на виплату їм пенсій або інших соціальних виплат. Суд визнав подані скарги неприйнятними, оскільки заявники не звернулися з окремими позовами про невиплату пенсій або інших соціальних допомог. Питання права на пенсію та інші соціальні виплати осіб, які мешкають на тимчасово окупованій території, ЄСПЛ не розглядав.