Страховий стаж в Індонезії та пенсійне забезпечення українських мігрантів

За умов масштабних глобалізаційних та інтенсивних процесів, що притаманні сучасному високорозвиненому світовому суспільству, серед важливих питань, які належить вирішити Україні як учаснику цих процесів, що має намір ще більше заглибитися у них, є налагодження більш тісних і змістовних відносин з іншими державами та міжнародними організаціями. Трудова міграція, безсумнівно, сприяє перерозподілу робочої сили та підвищенню ефективності людського капіталу. Водночас, як і більшість інших проявів гнучкого ринку праці, трудова міграція містить загрозу послаблення соціального захисту працівників, а отже, вимагає нових, нестандартних підходів до організації соціального забезпечення.

Індонезія є важливим партнером щодо нас як регіон Південно-Східної Азії. Між Україною та Урядом Республіки Індонезія підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, з якої випливає, що пенсії, що виплачуються резиденту однієї договірної держави із джерел іншої, оподатковуються лише у цій іншій державі. Пенсія, яка виплачується безпосередньо або із фондів, створених у зв’язку з послугами, що надаються у цій державі, підлягає оподаткуванню лише в цій державі.

Пенсія, яка виплачується безпосередньо або із фондів, створених у зв’язку з послугами, що надаються у цій державі її політико-адміністративному підрозділу чи місцевому органу влади, підлягає оподаткуванню тільки у цій державі. Вона має оподатковуватись лише в іншій державі, якщо фізична особа є її резидентом чи національною особою.

Проблеми державного загального добробуту українських мігрантів пов’язані з двома основними чинниками: 1) замало укладено Україною двосторонніх угод у сфері соціального забезпечення, що ґрунтуються на пропорційному принципі урахування та накопичення страхового стажу; 2) поширення нелегальних і напівлегальних трудових міграцій, що суттєво обмежує адекватний соціальний захист працівників-мігрантів і членів їхніх сімей як під час роботи за кордоном, так і після повернення на батьківщину.

Для розв’язання цих проблем потрібна чітка й активна позиція держави у міжнародній співпраці з питань трудових міграцій. Роботу з укладання двосторонніх угод про соціальне забезпечення необхідно вести з усіма країнами-партнерами з міграційного обміну, тобто не лише з країнами, куди найчастіше їдуть українські громадяни, але і з країнами, звідки прибувають трудові мігранти до України. Надзвичайно важливе значення має також посилення мотивації населення до участі у системі соціального страхування, подолання утриманських настроїв з боку громадян і проявів патерналізму – з боку держави.