Пенсійне забезпечення між Україною та Нідерландами: що потрібно знати
За умов масштабних глобалізаційних та інтенсивних процесів, притаманних сучасному високорозвиненому світовому суспільству, серед важливих питань, що належить вирішити Україні, котра вже є учасником цих процесів і має намір ще більше заглибитися у них, постає налагодження більш тісних і змістовних відносин з іншими державами та міжнародними організаціями. Трудова міграція, безсумнівно, сприяє перерозподілу робочої сили та підвищенню ефективності людського капіталу. Водночас, як і більшість інших проявів гнучкого ринку праці, трудова міграція містить загрозу послаблення соціального захисту працівників, а отже, вимагає нових, нестандартних підходів до організації соціального забезпечення.
Останнім часом українська громада Нідерландів активізувалася – туди часто їдуть наші письменники, створені українські школи й вечірки. Близько 5000 українців мешкають у Королівстві Нідерланди, за даними посольства України у цій державі. З підписаної Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням щодо податків на доходи і майно випливає, що пенсії сплачуються громадянинові договірної держави і оподатковуються лише у цій державі.
Пенсія, що виплачується згідно з положеннями системи соціального захисту договірної держави резиденту іншої держави, оподатковується у першій державі. Пенсія, яка виплачується безпосередньо або з фондів, створених договірною державою, фізичній особі у зв’язку з послугами, що надаються у цій державі, має оподатковуватись лише у цій державі. Але ці виплати оподатковуються лише в іншій державі, якщо фізична особа є її резидентом і громадянином.
Проблеми соціального забезпечення українських трудових мігрантів пов’язані з двома основними чинниками: 1) дуже вузька «географія» укладених Україною двосторонніх угод у сфері соціального забезпечення, що ґрунтується на пропорційному принципі урахування та накопичення страхового стажу; 2) поширення нелегальних і напівлегальних трудових міграцій, що унеможливлює або суттєво обмежує адекватний соціальний захист працівників-мігрантів і членів їхніх сімей як під час роботи за кордоном, так і після повернення на батьківщину.
Для розв’язання цих проблем потрібна чітка й активна позиція держави у міжнародній співпраці з питань трудових міграцій. Роботу з укладання двосторонніх угод про соціальне забезпечення необхідно вести з усіма країнами-партнерами щодо міграційного обміну, тобто не лише з країнами, до яких найчастіше їздять українські громадяни, але і з країнами, звідки прибувають трудові мігранти до України. Надзвичайно важливе значення має також посилення мотивації населення до участі у системі соціального страхування, подолання утриманських настроїв з боку громадян і проявів патерналізму з боку держави.
